Присливник в украинском языке
Прислівник як частина мови
Переходимо до розгляду прислівника як частини мови. Ми прислівники використовуємо у щоденному мовленні. Без прислівника не можна вказати на напрям руху, місце перебування чи особливість дії. З’ясуймо більше про цю частину мови!
Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.
Поняття про прислівник
Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:
Розряди прислівників за значенням
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
| Розряд | Способу дії | Місця | Часу | Причини | Мети | Міри і ступеня |
| На які питання відповідає? | як?яким способом? | де?куди? |
звідки?
до якого часу?
Окрему групу становлять прислівники, що виражають:
Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.
СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ
Прислівники можуть утворюватись:
Способи творення прислівників різні.
Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).
РОЗРІЗНЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ТА ОДНОЗВУЧНИХ З НИМИ СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ
Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:
Зверніть увагу!
У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах).
У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.
Послідовність розбору прислівника
Все про прислівник
Радимо прочитати
УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС – 2019: ОСНОВНІ ЗМІНИ ТА ДОПОВНЕННЯ. Волинський національний університет імені Лесі Українки
“Индик не проходить”. Максим Стріха – про те, чому українцям не слід боятися нового правопису
Новий правопис української мови: головні зміни та думки фахівців Дивись.info
Прислівник
Прислівник – незмінна самостійна частина мови, що виражає
У реченні прислівник начастіше пов’язаний за змістом із дієсловом-присудком і виступає обставиною. Іноді прислівник пов’язаний за змістом з іменником і є означенням.
В односкладних реченнях прислівники є присудками: Самотньо в полі. І радісно, і сумно мені.
Прислівник може бути вставним словом: Хто мовчить, той, очевидно, погоджується. У ролі вставних слів можуть бути прислівники можливо, напевно, мабуть, безперечно, по-перше та ін.
Як незмінна частина мови прислівник не має закінчення.
Розряди прислівників за значенням:
Означальні:
Якісно-означальні (як?) удало, гарно, грізно.
Кількісно-означальні (скільки? наскільки? якою мірою?) дуже, занадто.
Обставинні:
Способу дії (як? яким способом?) босоніж, верхи, жартома.
Місця дії (де? куди? звідки?) удома, ліворуч, згори.
Часу дії (коли? з якого часу? відколи? до якого часу? допоки?) завтра, навіки
Причини дії (чому? через що? з якої причини?) спересердя, зопалу.
Мети дії (з якою метою? для чого? навіщо?) наперекір, напоказ.
Деякі прислівники можуть означати
Часто прислівники використовують із допоміжним дієсловом БУЛО, СТАЛО (Мені стало радісно. Навколо було тихо.)
Ступені порівняння прислівників
проста складена проста складена
Глибоко- (менш) що- (найменш)
Темно- глибоко найглибше Найбільш
Деякі прислівники у вищому і найвищому ступені мають іншу основу: добре – краще – найкраще; погано – гірше – найгірше.
Способи творення прислівників.
Коли іменник переходить у прислівник і повністю втрачає своє значення, то такий прислівник пишеться РАЗОМ: угору, вночі, надворі.
Прислівники, що пишуться окремо (що утворилися від іменників, які повністю не втратили своє значення):
Без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без прокиду, без промаху, без просипу, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без черги;
В (у) затишку, у зв’язку, в (у) міру, в(у) нагороду, в(у) напрямі, в(у) ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;
До біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні;
За кордон, за кордоном, за рахунок;
З болю, з відома, з діда-прадіда, з давніх-давен, з маху, з огляду, з переляку, з радості, з розгону, з-за кордону;
Під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;
По весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по пам’яті, по правді, по праву, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості;
У вигляді, у вічі, у поміч, у стократ, уві сні;
Сполучення:
Від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, із дня на день, один за одним, один по одному, один в один, раз по раз, раз у раз, рік у рік, з року в рік, сам на сам, час від часу, з кінця в кінець, із краю в край, з ранку до вечора, честь честю, одним одно, нога в ногу, нога за ногою, рука в руку, лице в лице, один одинцем;
Другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але тимчасом як)
В основному, в (у) цілому, в середньому
Утворені від збірних числівників:
По двоє, по троє, по четверо тощо
Фразеологічні сполучення:
Ні світ ні зоря, ні слуху ні духу, ні собі ні людям, ні на йоту, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні за що ні про що, курям на сміх, на віки вічні.
Через дефіс пишемо прислівники:
Біло-біло, далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, тихо-тихо, ось-ось;
Десь-інколи, день-денно, один-однісінький, давним-давно, урешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віки, неждано-негадано, переваги-ваги, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, мало-помалу, вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так;
Більш-менш, видимо-невидимо, не сьогодні-завтра
Одним одна, один одним, все одно, все рівно, кінець кінцем, сама самотою.
Аби-то, будь-де, казна-що, хтозна-відколи, бозна-хто.
ЧЕРЕЗ ДВА ДЕФІСИ ПИШУТЬСЯ:
Будь-що-будь, віч-на-віч, всьго-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, ледве-не-ледве, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.
Літеру И пишуть у кінці прислівників
Літеру І пишуть у кінці прислівників після м’яких приголосних: навесні, вранці, двічі.
Літери Н та НН у прислівниках.
А також: зрання, спросоння, попідтинню, навмання, попідвіконню, востаннє.
Правопис НЕ, НІ з прислівниками.
РАЗОМ: Якщо прислівник без НЕ не вживається (незабаром, негайно)
Якщо можна дібрати синонім без НЕ (неблизько – далеко, небагато – мало)
ОКРЕМО: якщо в реченні є протиставлення (Криві дрова горять не гірше, а краще від рівних.)
Якщо прислівник є в реченні присудком: (Мені в житті до всього не байдуже.)
НІ з прислівниками пишеться РАЗОМ: (ніде, нізащо)
НІ у фразеологізмах пишемо з прислівниками ОКРЕМО: (ні в сих ні в тих, ні так ні сяк)
Префікс НЕДО- пишеться разом: недоторканно, недолуго.
Прислівники, утворені від різних частин мови, здебільшого зберігають наголос слів, від яких вони утворені: мирний – мирно; братній – по-братньому; зустріч – назустріч.
Перенос наголосу на перший склад найчастіше відбувається у прислівниках на –О: важкий – важко; сумний – сумно.
Деякі прислівники мають подвійний наголос: сповна – сповна; надвоє – надвоє; гаряче – гаряче; байдуже – байдуже.
Морфологічний розбір прислівника
Зразок
Зорі яскравіше засяяли вгорі.
Яскравіше– прислівник, означальний, міри і ступеня, проста форма вищого ступеня порівняння, обставина.
Вгорі– прислівник, обставинний, місця дії, обставина.
В школі
Підручники, календарні плани, методичні рекомендації. Зовнішнє незалежне оцінювання. Тести за предметами.
Прислівник
Читайте також: Дієприслівник
1. Значення прислівника
Прислівником називається незмінна самостійна частина мови, яка характеризує дію, стан або ознаку предмета.
Наприклад, у реченнях: 1. Катруся лежала нерухомо. 2. Тато сидів напереді і довго мовчав. 3. У хаті чисто. 4. Мама, ще дуже молода, чекала на братів (З тв. В. Стефаника) — прислівник нерухомо уточнює дію лежала; напереді вказує на місце дії сидів; довго визначає тривалість дії мовчав; чисто характеризує стан; дуже вказує на міру вияву ознаки молода.
Прислівники за значенням поділяються на такі розряди:
дуже, трохи, надто, ледве, якомога, дотла, дощенту, доволі;
Прислівник
Прислівники в реченні найчастіше бувають різними обставинами. Наприклад: Знов бачу я землю кохану у димі, у дзвоні заліз, де кліті летять безнастанно стволами то вгору, то вниз (В.Сосюра). Тут прислівник знов виступає обставиною часу, безнастанно — обставиною способу дії, вгору, вниз — обставинами місця.
Крім того, прислівники можуть бути:
За походженням прислівники — неоднорідна частина мови. Тільки невелика група їх — первинні: тут, там, тоді, завжди, де, як, скрізь, тепер тощо. Решта прислівників походить від відмінюваних повнозначних частин мови: іменника (згори, завчасу, попереду, гуртом, жаль), прикметника (радісно, злегка, по-новому), числівника (вперше, надвоє, учетверо), займенника (нізащо, потім, зовсім, по-моєму), дієслова (нехотя, хвилююче) або поєднання різних частин мови (босоніж, обіруч, воднораз, насамперед, мимохідь). Як прислівники використовуються й деякі сполучення слів — прислівникові сполучення (раз у раз, час від часу, кінець кінцем, на світанку, в цілому).
Перевірте себе. Випишіть прислівники за розрядами в три колонки: 1) способу дії, міри й ступеня; 2) місця; 3) часу.
Дощенту, звідкись, де-небудь, зрання, зліва, взаємно, ледве, де-не-де, допізна, удосвіта, сміло, глухо, хтозна-куди, знадвору, нині, нізвідки, безвісти, зверху.
Ключ. З других букв має скластися вислів П.Тичини.
Частина прислівників утворилася від прикметників за допомогою суфікса -о, рідше -е: бадьорий — бадьоро, чистий — чисто, гарячий — гаряче, здивований — здивовано, захоплюючий — захоплююче.
Прислівники, утворені таким чином, повністю зберігають усі правописні особливості прикметникових основ: туманний — туманно, невблаганний — невблаганно, шалений — шалено, блідо-рожевий — блідо-рожево.
Якщо прислівники утворено від якісних прикметників, що мають ступені порівняння, то й вони теж мають ступені порівняння, які творяться так само, як і в прикметників: глибоко — глибше, найглибше; близько — ближче, найближче; високо — вище, найвище; погано — гірше, найгірше; туго — тугіше, найтугіше.
Перевірте себе. Випишіть словосполучення з прислівниками в дві колонки: 1) із вставленими буквами жч; 2) із вставленою буквою щ.
Утримувати тя..е, різати ву..е, клади тов..е, іду бли..е, дають доро..е, роби кра..е, адресуй ви..е, нести ва..е, іскрить ни..е, миготить ду..е, їхати найкра..е.
Ключ. З перших букв перших слів мають скластися три слова, пропущені у вислові Лесі Українки: “Для нас … навіть дим солодкий та коханий”.
3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови
Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником, колишньою короткою формою прикметника, числівником, займенником, прислівником, звичайно пишуться разом. Наприклад:
Проте є відхилення від цього правила.
Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлене тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення; порівняйте: без відома — без мого відома; на скаку — на всьому скаку; за дня — за білого дня; до пуття — до якогось пуття.
Прислівник
Сюди належать такі прислівникові сполучення: без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, в гості, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку (але: наостанку), до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти (але: врешті), до смаку (але: всмак), до смерті, до снаги, до сьогодні, до часу, за дня, за рахунок, за світла, з болю, з виду, з дому (але: додому),
з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але: навесні), на вибір, на вигляд, на видноті, на виплат, на відчай, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на добраніч, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок (але: наприклад), на льоту, на мить, на ніщо (але: нінащо), на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу (але: насилу), не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, у височінь, уві сні, у вічі (але: увіч), у поміч, через силу.
Прислівник
Два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: на-гора і по-латині.
Якщо прислівник утворено від повного прикметника (або займенника) на -ому (-ему) приєднанням до нього прийменника по; то він пишеться через дефіс: по-новому, по-серйозному, по-моєму, по-іншому, по-українському, побатьківському, по-заячому, по-латинському. Деякі з цих прислівників можуть мати форму на -и: по-українськи, по-батьківськи, по-заячи, по-вовчи.
Три прислівники прикметникового походження пишуться окремо, а саме: в основному, в цілому, в середньому.
З-поміж прислівників, утворених поєднанням прийменника з числівником, окремо пишуться тільки прислівники типу по одному, по двоє, по троє, по четверо, а через дефіс — по-перше, по-друге, по-третє і т. д.
Окремо пишеться прийменник з прислівником тільки в тому разі, якщо прислівник має значення іменника: на відмінно (на відмінну оцінку), не відкладай на завтра (на завтрашній день).
Прислівники, що пишуться разом або через дефіс, слід відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменниками, повними прикметниками, числівниками та займенниками, які пишуться окремо.
Наприклад, у реченні За яких півгодини спереду замаячили вітряки на горі (А. Головко) йдеться про предмет — гору, бо між прийменником і іменником можна вставити прикметник: на високій горі; до іменника можна поставити питання на чому? А в реченні Там, нагорі, вже напевне вживають усіх заходів, щоб врятувати шахту і людей, які лишились під землею (О.Донченко) маємо справу з прислівником, бо слово нагорі не називає ніякого конкретного предмета, а тільки вказує на місце (де?).
Перевірте себе. Прислівник
Випишіть прислівники в три колонки залежно від написання їх: 1) разом; 2) через дефіс; 3) двома словами.
По/козацькому, по/двічі, по/риб’ячи, уві/сні, на/скаку, по/троє, с/тиха, по/іншому, один/одинцем, кінець/кінцем, по/моєму, за/видна, з/виду.
Ключ. З третіх букв виписаних слів має скластися закінчення вислову бельгійського письменника М.Метерлінка: “З плином часу життя переконує кожного, що немає …”
4. Правопис складних і складених прислівників
Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом: босими ногами — босоніж; обома руками — обіруч, в різні боки — врізнобіч, на швидку руку — нашвидкуруч, в один час — водночас, на самий перед — насамперед, по всякий час — повсякчас, не сам хотів — несамохіть, з початку віку — споконвіку, має бути — мабуть; чимдуж, чимраз, чимскоріш.
Але в кількох прислівникових сполученнях усі частини пишуться окремо:
тим часом (хоч тимчасом як), все одно, все рівно.
Прислівник геть-чисто пишеться через дефіс.
Прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ледве-ледве, далеко-далеко, рано-вранці, давним-давно, повік-віків, врешті-решт, зроду-віку, тишкомнишком, сяк-так, більш-менш, видимо-невидимо.
Деякі з них пишуться через два дефіси, а саме: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, десь-не-десь, коли-не-коли, хоч-не-хоч, будь-що-будь.
Три прислівники пишуться окремо й через дефіс: з давніх-давен, з дідапрадіда, без кінця-краю, але окремо: з усіх усюд.
Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого іменника, числівника чи займенника в різних відмінках з прийменником або без нього, пишуться окремо — двома і більше словами: день у день, рік у рік, раз у раз, раз по раз, ніч крізь ніч, час від часу, раз від разу, раз за разом, день при дні, від ранку до вечора, з боку на бік, з дня на день, з роду в рід, з кінця в кінець, кінець кінцем; один по одному, один за одним, один одинцем, одним одно; сам на сам.
Прислівник
Прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього пишуться через дефіси тому, що тут повторюється та сама застигла форма слова (родовий відмінок), а не різні, як, скажімо, у сполученні раз у раз чи сам на сам, де маємо поєднання називного відмінка із знахідним, або в сполученні кінець кінцем, де поєднано називний відмінок з орудним.
Перевірте себе. 1. Сполучення слів запишіть трьома групами в тому порядку, як пишуться прислівники: 1) одним словом; 2) двома і більше словами; 3) через дефіс.
Обміркував до/ладу, знав аби/як, узяв хтозна/де, на/силу підвівся, пропав без/вісти, давай по/простому, звик як/не/як, зустрілись сам/на/сам, розділив на/четверо, з/давна відомо, зжовк по/осінньому, здійсниться кінець/кінцем, з/малку вчися, від/тоді все змінилося, перебиває раз/у/раз, одягся як/небудь, ойкнув с/проквола, видадуть на/гора.
Ключ. З других букв перших слів має скластися вислів В.Симоненка.
Перевірте себе. 2. Сполучення слів і слова запишіть у тому порядку, як пишуться прислівники: 1) одним словом; 2) через один дефіс; 3) через два дефіси; 4) двома словами; 5) трьома і більше словами.
Підійшов у/притул, раз/по/раз гукав, по/перше, узяв до/відома, попід/тинню, на/сам/перед, один/по/одному, накинув на/опашки, кінець/кінцем, будь/що/будь, повік/віків, росте в/глиб, виходили по/одинці, одним/один, день/у/день сох, рушив у/чвал, рано/вранці, всього/на/всього, бачив уві/сні, по/дружньому повір, з/ранку/до/вечора, по/новому йде праця, хоч/не/хоч, вивчив на/пам’ять, врешті/решт, чим/скоріш, на/око помнож, сам/на/сам.
Ключ. З останніх букв останніх слів має скластися вислів давньоримського філософа Сенеки.
5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток
Як і неозначені займенники, деякі прислівники творяться за допомогою часток.
Але частка що пишеться окремо в таких випадках: що другий день, що день божий, тільки що, поки що.
Прислівники з не можуть писатися разом, якщо не вжито в ролі префікса, і окремо, якщо не є заперечною часткою. Це нерідко залежить від того, який зміст хоче передати автор. Порівняйте: Вибратися, однак, із темної, покрученої та вузької чорториї було нелегко.— Дідові Овсієві не легко давалося зробити лад і спокій (М.Коцюбинський).
Перевірте себе. Прислівник
Випишіть словосполучення і слова в дві колонки залежно від написання прислівників: 1) разом; 2) через дефіс. Словосполучень із прислівниками, які пишуться двома словами, не виписуйте.
Спитаю коли/небудь, ані/трохи, записав аби/як, тільки/що прийшов, зроблю будь/коли, забрів хтозна/куди, спостерігав що/дня, звідки/небудь, здивувався хтозна/як, ні/коли не знав, казна/де був, квапився що/разу.
Ключ. З других букв перших слів має скластися початок вислову (одне слово) німецького письменника Т.Гіппеля: “… страшніша за брехню”.
Прислівник: характеристика, правопис і вправа
Прислівник – це незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії, ознаку іншої ознаки або предмета.
Групи прислівників за значенням:
Розряд
Питання
Приклади
Особливості правопису
ПИШЕМО ЧЕРЕЗ ДЕФІС прислівники, утворені:
ПИШЕМО РАЗОМ прислівники, утворені поєднанням:
ПИШЕМО ОКРЕМО прислівники, утворені сполученням:
ОКРЕМО пишуться прислівникові сполучення, в яких іменник зберігає своє лексичне значення (спосіб перевірки – можна вставити між іменником і прийменником означення): без тями, на жаль, без черги, на льоту, на сором.
. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:
. Відрізняйте прислівники з префіксами (пишуться разом) від сполучень іменників із прийменниками (пишуться окремо). Для цього можна скористатися такими способами:
Звернути (куди?) вбік –
куди? – питання прислівника
що? – питання іменника
Додати до купи паперів
Тут прикметник ми ніяк не можемо вставити – словосполучення втратить
своє значення
Додати до великої купи паперів
Для закріплення матеріалу варто виконати тест і вправу:)